О

Зеленим яблуком світився ранок.
Стрибнуло сонце на карниз
І хмари з чистеньких фіранок
Лукаво поглядали вниз.
Гойдався вітер на деревах
На стрічечках сакральних мрій
Яку молитву слало небо
У цій мелодії німій?
Боялись видихнути клени
В магічній тіні вівтаря
В траві, давно вже не зеленій
Дрімала втомлена жара
А тиша, наче королівна
Відчула смак своєї сили
І посміхалася чарівно
Зомлілим мальвам білокрилим
І ,навіть, птахи дивували:
"Ну що,не буде більше дронів?"
А маки в росах полоскали
Свої сорочечки червоні
Бродила кришталева тиша
Стежками кинутих степів
Ховалась в прохолодній ніші
Давно забутих ліхтарів
А недалеко плив Дніпро
Купалися притихлі чайки
Байдарок кинуте весло
Ловили лілій розлітайки
Лукаві мордочки бобрів
Виднілись із нехитрих хаток
І слід зіркових ліхтарів
Губився у степах строкатих
Тримав хтось паличку чарівну
В цій паузі короткочасній
Світ завмирав у тиші дивній
А ми це називали щастям