Душа

Залюблена до нестями у тебе
Блукає душа в мареві снів
Шукає ті очі, мов небо,
Хоч в них лиш ненависть і гнів...

Та їй те байдуже і лине
Вона крізь провалля нездійсненних мрій,
Ій лиш би любові твоєї краплину
Й побачити злет чорних вій.

В довгих пошуках плаче душа,
Та, ковтаючи сльози, знову шукає...
Стомиться, відпочине і знов вируша
Отак і терновім світі і блукає...