Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітать слідами кораблів.
На палубу несуть ясних висот владику. І сумно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло.
Мандрівник зборканий знесилено ступає! Плавець повітряний незграбний і смішний! Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає, А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.
Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі.