Любила я тебе

Куплет 1
Ой, любила я козака,
Все бігла я до нього.
Та любов мою він не цінував,
Хоч щира була до нього.

Скільки сліз я пролила,
Скільки раз благала:
«Не розбий мені серце моє», —
Та душа моя страждала.

Приспів
Ой, козаче, козаче мій,
Чом ти серця не жалів?
Я любила до нестями,
А ти болем відплатив.

Серце кров’ю обливалося,
Та кохання не згасало.
Я любила тебе сильно,
Хоч душа моя страждала.

Куплет 2
Завжди думав ти про себе,
Про мою печаль не знав.
А я тихо вигорала,
Наче вітер душу рвав.

Я була поруч з тобою,
Світлом в темну ніч була.
Та любов мою, козаче,
Ти так і не зберіг, на жаль.

Вже не кличу, не чекаю,
Не дивлюся я у слід.
Я сама собі зізнаюсь —
Ти — не щастя, а привіт.

Вітер згадку розвіває,
Попіл сипле на траву.
Хто не цінує — той втрачає,
Я тепер собі живу.

Фінал (трохи подовжений):
Та мине колись та туга,
Заживуть колись всі рани.
Інший прийде, серцю другу,
Що кохатиме без втрати.

А тобі, козаче, воля,
Та й дорога без мети.
Ти шукатимеш довкола,
Та такої, як була — не знайти.
Тихо: Лиш луна у серці десь тремтить.

Програш (музичний програш, де грає, наприклад, сумна бандура або скрипка)

Перехід (Спокійніше, з роздумами):
А чи знаєш, як то тихо,
Коли з серця йде любов?
То не грім гримить з-під лиха,
То в душі замовкло слово.

Фінал:
...Я любила тебе сильно,
Хоч душа моя страждала.

(Пауза, потім тихіше, ледь чутно):
А тепер... я все віддала.
Все.