наше життя-це вчинки

Ми живемо, та жити ще не вміємо,
Ми все в собі несем, хоч знаємо не все.
Життя суворе. Ми дурниці сіємо,
А доля нас кудись вперед несе.
Від неї не сховатися за стінами,
Вона знайде і в радості, й в біді.
Ми почуваємо себе осеротілими,
Коли тягар гріхів на нас впаде.
Ніхто не чистий, як ті світлі янголи,
І не суди, якщо ти сам такий.
Ми болем б'єм, не чуючи, як ранили,
А потім самі п’єм цей смак гіркий.
Ми робимо всіх в цьому світі винними,
Хоча у всіх однакова мета.
Ми маєм бути справжніми й сумлінними,
Поки не згасла свічка ця життя.
Шукаєм винних, статус свій рахуємо,
Та біль приходить в кожен дім однак.
Ми рай земний руками лиш руйнуємо,
Хоча в Заповіті даний нам указ.
Якби ми вчились слухати і чути,
То, може б, рай і справді розцвітав.
Та ми самі плетемо власну путу,
З тих помилок, що кожен назбирав.
Ніхто не чистий, як ті світлі янголи,
І не суди, якщо ти сам такий.
Ми болем б'єм, не чуючи, як ранили,
А потім самі п’єм цей смак гіркий.
Ми робимо всіх в цьому світі винними,
Хоча у всіх однакова мета.
Ми маєм бути справжніми й сумлінними,
Поки не згасла свічка ця життя.
Життя не вічне — тут ми лише гості,
З собою «туди» нічого не візьмем.
Лиш наші вчинки — як святі форпости,
Залишаться, коли ми відійдем.
Живіть душею зараз, а не потім,
Бо «потім» може просто не прийти...
Не втрачайте часу на інтриги,
А рідним говоріть, що любите їх ви.