Чорний птах

Я й досі, я досі вірю кожному,
Та ворони вірять — не всім словам.
Я грію, я грію надію холодом,
А небо тріщить по живим швам..

Назви мене іншою, без імені й права,
Бо старе вже тягне на саме дно.
Відкрий, відкрий своє серце — там темно й тісно...
А я поселюсь у ньому, як ніч німа.

Відкрий своє серце — я буду в нім,
Як чорний птах на дротах пустих.
Відкрий своє серце — я буду в нім,
Поки ворони кричать за двох живих.

Усі друзі — тіні, по світу розкидані,
На мапах — хрести, а не міста.
А може терпіння дивиться в небо,
Бо ворони знають, хто ким є і ким став.

Я дихаю з тобою - одним повітрям, і
Хоч між нами — роки і стіни мовчань.
Над дахами кружляє чорна молитва,
І кожен політ — як ще один шанс.

У горлі — клубок, у серці — крик,
Ворони рвуть тишу на шматки.
Змирись, змирись — це не мить,
Це пам’ять, що вчепилась, як птах.

Ми нишком до ранку, без тем і імен,
Ні про що — бо все вже болить.
А потім ти — по своїх небесах,
А я — по своїх, де не вміють жить.


Це ігри великих — ми між рядків,
Не герої, не судді, не боги.
Чим зможу — поділюсь:
У мене лишилась душа і тривоги.

Самій та недобре — сама собі горе,
Ворони злітають з моїх плечей.
Все світле в собі я в попіл спалила,
Та попіл — теж ґрунт для нових речей.

Хоч зараз, прошу,
Мене не вини.
Дозволь мені вірить—
Що я щось можу змінить.

Відкрий своє серце — я буду в нім,
Як чорний птах серед білих днів.
Відкрий своє серце — я буду в нім,
Як чорний птах на дротах пустих.