Тихо між нами

Ми говоримо спокійно — дивно,
Без образ і без війн.
Ніби вже нічого не болить,
Але болить всередині.
Я заходжу — наче гість,
Виходжу — наче тінь.
Між «було» і «не відпускай»
Губиться мій день.

Тихо між нами — чуєш тишу?
Не кінець і не фінал.
Любов лишилась, просто
Стала іншим шляхом далі йшла.
Ми поруч…
Але вже не разом.

Я вчуся не питати зайвого,
Хоч серце кричить: «Скажи».
Я вчуся бути дорослим,
Коли хочеться просто прийти.
Ти дивишся повз, не в очі,
Я роблю вигляд — що все гаразд.
Але правда в тім, що я ще там,
Де «ми» було сильніше за нас.

Тихо між нами — не пустота,
Не розрив і не втеча.
Любов лишилась, але тепер
Інша мова, інша течія.
Ми рідні…
Просто інакше.

Я не тисну — і це болить,
Я не тримаю — і це важко.
Любити по-новому — вчитись жити,
Коли минуле ще поруч.
Я не прошу повернути «вчора»,
Я просто тут. Я є.
Якщо шлях ще зведе нас знову —
Я буду готовий.

Тихо між нами — хай так буде,
Без обіцянок і знаків.
Якщо доля залишить шанс —
Я дочекаюсь.
А поки —
Я поруч.
По-справжньому.