Testi
Прийшли танки крізь тривогу, крізь ліси і мла́ки,
Сірий ранок, тиша стогне, не пускає знаки.
Чорнобиль стоїть, мов старий велетень із сталі,
А ми — без зброї, та з душею, що не знала фальші.
Ми були в окупації — та не впали,
Ми не здалися, хоч нас обступали.
Там, під реактором, серце гуло —
Україна в нас, і нам пощастило,
Що воля в крові, що дух не зітлів,
Хоч ворог прийшов — він нас не зумів.
Їхні погляди холодні — ми стояли тихо,
Та в очах палає правда, сильніша за лихо.
Вони думали: взяли — та не взяли душі,
Бо земля ця знає — чи свої, чи чужі.
Ми були в окупації — та не впали,
Ми не здалися, хоч нас обступали.
Там, під реактором, серце гуло —
Україна в нас, і нам пощастило,
Що воля в крові, що дух не зітлів,
Хоч ворог прийшов — він нас не зумів.
Пройде час — і зітруться сліди на бетоні,
Та не зітруться в серцях дні у неволі.
Ми вистояли мовчки, але з честю в очах —
І Чорнобиль запам’ятав: Україна — не страх.