навіки

Він повертається додому,
навіки, навіки,..
Мама сину дорогому,
цілує повіки...

Він повертається назовсім,
люди на колінах...
Онімілі в безголоссі:
плаче Україна...

Обірвалась стежка в долі,
в пам'яті - прожите...
Побратими йдуть поволі,
журбою небо вкрите...

І повсюди квіти, квіти,
Бог Небесний,зжалься!
Сину більш не шепотіти:
"Мамо, не печалься!"

У війни вогонь погасне,
будемо ми вільні...
А у мами горе власне,
назавжди в родині...

на щиті додому їдуть,
героїчні люди...
Земляки назустріч вийдуть,
у годину смути...