"Листопад мого серця"

Вітер осінній вже холодом дише,
Шепче у вікна сумні пісні.
Листя жовто-бордове землю колише,
Стелеться килимом до ніг мені.
Кожен листочок – мов спогад далекий,
Про те, що минуло, не повернеться знов.
Осінь прийшла, і як птах одинокий,
З серця мого відлетіла любов.

Місяць великий над містом так ясно
Світить вночі у бездонній імлі.
А мені згадується знов і нещасно –
Як ми ходили удвох по землі.
Ця ніч безкрая, осіння, холодна,
Тихо шепоче: "Життя вже пройшло".
І тільки пам'ять, сумна, безвідмовна,
Знов нагадає, що серце цвіло.

Наче ті квіти, що відцвіли влітку,
Так і кохання зів'яло моє.
Кожна сльозинка – мов крапелька світла,
Що зірка осіння з собою несе.
Я дивлюсь в небо, шукаю знайоме,
Може, хоч там є частинка тепла?
Тільки лиш холод, лиш тихе і втомне
Відлуння надії, що в серці жила.

Місяць великий над містом так ясно
Світить вночі у бездонній імлі.
А мені згадується знов і нещасно –
Як ми ходили удвох по землі.
Ця ніч безкрая, осіння, холодна,
Тихо шепоче: "Життя вже пройшло".
І тільки пам'ять, сумна, безвідмовна,
Знов нагадає, що серце цвіло.

Жовто-бордове листя кружляє,
Мов вальс останній, сумний і легкий.
Осінь про долю мою вже все знає,
Прийме до себе мої всі думки.
Хай цей холодний вітер забере
Весь мій біль і тривоги мої.
Бо після осені знову гряде
Нове життя, нові мрії.

Місяць великий над містом так ясно
Світить вночі у бездонній імлі.
А мені згадується знов і нещасно –
Як ми ходили удвох по землі.
Ця ніч безкрая, осіння, холодна,
Тихо шепоче: "Життя вже пройшло".
І тільки пам'ять, сумна, безвідмовна,
Знов нагадає, що серце цвіло.