Не плач коли мене не стане

Не плач, коли мене не стане (не стане),
І горем серце ти не рви.
Нема той сили, що би змусить,
Мене зректися від кохання (від кохання).

Я буду хмарою небесной,
Я буду снігом і травою.
Я буду духом безтілесним,
Але ти знай!: що я з тобою (я з тобою).

Я буду сонячним посланцем,
Всюди тебе оберігати (тебе оберігати).
З тобой від радості сміятись,
І над твоєй бідой ридать...

Коли ж за згубною межею,
Пізнаю неземний той смуток (смуток).
То я сльозинкой дощовою,
До щоки твоєї доторкнуся.

І затремтить травинкой,
Душа за межею буття.
А ти змахнеш з обличчя краплю,
Й не зрозумієш, що це я.

Я буду хмарою небесной,
Я буду снігом і травою.
Я буду духом безтілесним,
Але ти знай!: що я з тобою (я з тобою)...