Одержимий

Я заберу тебе, мов маніяк з фільмів,
З психлікарні рвонув — світить мигалків.
Прив’яжу тебе міцно, мотузка стиска,
Ти моя здобич, що від страху тріска.
Ти кричи хоч всю ніч — ці стіни мовчать,
Але десь у очах я бачу — горять!
Знаю, ти боїшся, та серце в кайданах,
Це любов божевільна — у темних бажаннях!

Я твій кошмар, я твій страх і твій гріх,
Замкну тебе в клітці моїх потайних мрій.
Ми танцюєм під скрегіт замків у ночі —
Ти моя навіть якщо закричиш!

Ми живі серед темряви, тут наші сни,
Двері замкнуті — ключі з’їли пси.
На бетоні відбитки криків і мрій,
Та між жахом і пристрастю — обирай!
Ти шепочеш моє ім’я крізь страх,
Моя ніжність як лезо, що рве в серцях.
І коли ця ніч назавжди замкне шлях —
Знай: в твоїх ланцюгах горить мій знак.

Я твій кошмар, я твій страх і твій гріх,
Замкну тебе в клітці моїх потайних мрій.
Ми танцюєм під скрегіт замків у ночі —
Ти моя навіть якщо закричиш!

Зламані двері, розбиті ключі,
Любов — як отрута в моїй крові.
Я твій маніяк, твій страх, твій гріх —
Ти зі мною, ти зі мною — назавжди.

Я твій кошмар, я твій страх і твій гріх,
Замкну тебе в клітці моїх потайних мрій!
Ми танцюєм під скрегіт замків у ночі —
Ти моя навіть якщо закричиш!