А у любові твої очі, У них така велика глибина. у них є досконалість, Й в них іноді заблискає сльоза. Не гіркоти! Сльоза блаженства, Як я люблю дивитись в них. Зблизька буває і на фото, Я в них дивлюся і рветься вірш. І я пишу, пишу про щось... І відриваюсь від листа, Та Входжу я в гіпноз усмішки, Спускаюсь й раптом вже завмер рядок. А мені іншого й не треба... Бо Очі твої вже самі про все сказали, Вони дзеркалять твою душу, І зараз я зізнатись радий. Що сон твій явно не порушу, Але прийду до тебе я. І сон твій розтривожу, Щоб нагадать як я тебе люблю.