Осінь

Краплі... краплі... по калюжах,
Ти не поруч й голос твій сумний.
Не співається мені про все прекрасне,
Осінь в серці вже - ну і нехай.
Вітер вже жене хмаринки над водою,
Настрій мій зворушений тим горем.
Мені самотньо дуже та порожньо,
Немов би раптом всі застигли почуття.
По хаті вже гуляє сірий смуток,
Дощ за віконцем ллє ну і нехай.
Та ріже мені звук самотність,
Рідше приходять сни ну і нехай...
Краплі... краплі... по калюжах,
Ти зрозумій що мені дуже ти потрібна!!
Без тебе мені так самотньо і не як,
Чому ж ця доля так жорстокая до нас?
Хрипне голос нерви вже на взводі,
І дощ іде не мов би із відра.
У цей самотній та похмурий вечір,
Сумно мені та плакати вже нічим...
Тай дома вже гуляє сірий смуток,
Дощ за віконцем ллє ну і нехай.
Та ріже мені звук самотність,
Рідше приходять сни ну і нехай...
Та начебто все тихо й темрява,
Але сьогодні все одно я не такий.
Світять мені в віконце ліхтарі,
Чекають як і я ну і нехай...