Коник, що хотів любові

Коник малий працював у полі
Вдень і вночі
В поті і болю
Думав, що любов і повагу знайти
Можна лише якщо добре пахати
Та любов не прийшла.
Прийшла лише втома.
Він почувався
Непотрібним нікому
Побачив сонце і його спитав. Чому воно сяє й не шукає любові?
Сонце всміхнулось і стало казати:
Любов у мені, її не треба шукати.
Люди й звіри йдуть до мене знов.
На їх любов не чекаю. Бо Я і є любов.
Любов у тобі як сонячний промінь.
Не треба пахати щоб заслуговувать.
Твори від душі, живи без вагань.
Засяє любов у твоїх очах.
Твори для себе.
Дбай про себе.
Це так просто
Любов до себе
Коник зумів, бо все зрозумів
Тепер працює з задоволенням
Гори карпатські. Трава зелена.
Не чекає любові…
бо є любов до себе