Розп'ятий край

[Verse 1]
Діти помирають від війни,
і земля не встигає кричати.
Мати стискає порожні руки,
а вікна в домі вчаться мовчати.

На шибці — пил.
На порозі — страх.
І в кожнім дворі
чорний прах.

[Pre-Chorus]
Де ти, Господи, де ти тепер?
Коли ніч не дає дожити до ранку.
Де твій голос, твій вогонь, твій знак,
коли падають малі на асфальт і в багнюку?

[Chorus]
Де ти, Боже?
Де ти, Боже?
Якщо любиш — прийди.

Де ти, Боже?
Де ти, Боже?
Почуй нас у пітьмі.

[Verse 2]
Плакать навчилися навіть стіни,
бо кожен під’їзд — як зламаний дзвін.
Хтось ховає дитяче взуття
і не може сказати: «це кінець».

У шкільному дворі — холодний пил,
на гойдалці — тиша без імен.
І кожне «чому» розбиває груди,
наче скло, що вже не скласти ніколи в щем.

[Pre-Chorus]
Де ти, Господи, де ти тепер?
Коли світло ховається в попіл.
Де твоя милість, де твоя рука,
коли юність лежить під сиренами й кроком?

[Chorus]
Де ти, Боже?
Де ти, Боже?
Якщо любиш — прийди.

Де ти, Боже?
Де ти, Боже?
Почуй нас у пітьмі.

[Bridge]
Я не прошу про диво для себе,
я прошу для малих — хоч один світанок.
Щоб вода була чиста.
Щоб небо було.
Щоб не треба було ховати на ранок.

Щоб ім’я не ставало числом.
Щоб рука не шукала уламки в піску.
Щоб розп’ятий край
перестав бути раною
і навчився дихати в мирну весну.

[Chorus]
Де ти, Боже?
Де ти, Боже?
Якщо любиш — прийди.

Де ти, Боже?
Де ти, Боже?
Почуй нас у пітьмі.

[Outro]
Діти помирають від війни...
Почуй нас.
Почуй нас.
Почуй нас.