Життя

Куплет 1
Ми народжуємось з криком — мов молитва в пітьмі,
Між страхом і між світлом, між завтра і тепер.
Нас вчать ходити прямо — та ми йдемо криво,
Бо істина не в книгах — вона в наших шрамах.
Ми будуєм з надії замки без фундаментів,
Закохуємось в тіні, приймаючи за світло.
Ми губимось у світі мільйонів абонентів,
Де кожен щось шукає, та не знає — що саме.
Приспів
Життя — це не фініш і не старт,
Не список помилок і не медаль.
Життя — це коли серце ще болить,
А значить — воно вчиться любить.
Життя — це падать і вставать,
Це вміти втрачать і відпускать.
Це шепіт душі серед крику юрби:
«Ти живий. Ти тут. Ти зміг.»
Куплет 2
Ми носим у грудях цвинтар надій,
Імена тих, ким могли би стать.
Ми вчимося жити з порожнечею,
Наче це просто ще один шрам.
Ми продаєм свої мрії за спокій,
Міняєм правду на тишу й сон.
І щоночі питаєм у темряви:
«Хто я такий, якщо я не герой?»
Приспів
Життя — це не фініш і не старт,
Не список помилок і не медаль.
Життя — це коли серце ще болить,
А значить — воно вчиться любить.
Життя — це падать і вставать,
Це вміти втрачать і відпускать.
Це шепіт душі серед крику юрби:
«Ти живий. Ти тут. Ти зміг.»
Брідж
Якщо я зникну — чи хтось помітить?
Якщо зламаюсь — чи хтось збере?
Я так боюся бути ніким…
Та ще більше боюся — бути собою.
(інструментальна пауза)
Фінальний приспів
Життя — це не фініш і не старт,
Не список помилок і не медаль.
Життя — це коли серце ще болить,
Але воно все одно вміє любить.
Життя — це падать і вставать,
Та знати: тебе є кому чекать.
Це тихий голос після бурі й злив:
«Ти живий. Ти тут. Ти витримав.»
Аутро
Ми не стали тими, ким мріяли в снах,
Та стали тими, хто вижив і йде.
І, може, в цьому весь сенс життя —
Не сяяти…
А не згасати.
(тихо)
Ти живий…
Ти тут…
Ти витримав…