Вау

Куплет 1

Три роки в бліндажі — холод і вода,
Небо над окопами, мов іржа тверда.
Командир будить матом серед ночі:
«Вставай, солдате, знов ідуть сволочі»

По позиціях “приходи” ріжуть тишу,
Міни свистом вибивають темну стіну.
Я дивлюсь на світанок через дим,
І думаю: коли вже я додому повернуся живим?

ПРИСПІВ

Демобілізація — воля за плечима,
Та чую ще вибухи в пам’яті гучними.
Демобілізація — двері в мир відкриті,
А душу тягне назад — де лишились друзі вбиті.

Куплет 2

На Донбасі хмари низько, чорні, злі,
Пахне порох, піт і смерть на цій землі.
Русня лізе, мов саранча уночі,
А ми зустрічаємо вогнем бо вибір один

Під Кураховим мій брат пішов назавжди,
Його шеврон у мене — пам’ять і сліди.
І кожен раз під обстріл, мов під суд,
Я чую: «Брате, виживи! Побратими ждуть!»

ПРИСПІВ

Демобілізація — воля за плечима,
Та чую ще вибухи в пам’яті гучними.
Демобілізація — двері в мир відкриті,
А душу тягне назад — де лишились друзі вбиті.

Куплет 3

Підійшов наказ — пора знімати бронік,
Скласти автомат і вийти з оборони.
На КПП стою — світ ніби чужий,
Бо після фронту важко повірить, що ти живий.

Батько в дворі обніме: «Сину, ти вернувся!»
А я мовчу — бо в серці щось зімнулося.
Бо хоч не вбитий і прийшов додому я
Та половина душі ще досі на війні моя.

Фінальний ПРИСПІВ

Демобілізація — воля за плечима,
Та чую ще вибухи в пам’яті гучними.
Демобілізація — двері в мир відкриті,
А душу тягне назад — де лишились друзі вбиті.