Заповіт

Я допишу заповіт та закурю наостанок.
Станом на зараз я навряд чи побачу ранок.
Багряна ніч осяє кривавий тан,
Звільнити неньку-Батьківщину — остання наша мета.
 
Я допишу заповіт та закурю наостанок.
Станом на зараз я навряд чи побачу ранок.
Багряна ніч осяє кривавий тан,
Звільнити неньку Україну — остання наша мета.
 
Мені не страшно загинути,
страшніше волю втратити.
Нам довелось прокинутись,
нам довелось воювати.
 
І поки всі не покарані —
ті, хто прийшов до нас зі зброєю —
ми як один встати маємо,
не схиливши перед ворогом голову.
 
Я допишу заповіт та закурю наостанок.
Станом на зараз я навряд чи побачу ранок.
Багряна ніч осяє кривавий тан,
Звільнити неньку-Батьківщину — остання наша мета.
 
Я допишу заповіт та закурю наостанок.
Станом на зараз я навряд чи побачу ранок.
Багряна ніч осяє кривавий тан,
Звільнити неньку Україну — остання наша мета.
 
У заповіті кожний рядок,
просякнутий болем страждання.
Останній повітря ковток —
і навіки визнання.
 
Хто загинув — той не зник:
він у думках, у піснях, у пам’яті.
Буде з Богом кожен захисник,
хто хоч раз присягав на розп’ятті…
 
Я допишу заповіт та закурю наостанок.
Станом на зараз я навряд чи побачу ранок.
Багряна ніч осяє кривавий тан,
Звільнити неньку-Батьківщину — остання наша мета.
 
Я допишу заповіт та закурю наостанок.
Станом на зараз я навряд чи побачу ранок.
Багряна ніч осяє кривавий тан,
Звільнити неньку Україну — остання наша мета.