Нн

Ми тут живемо без прогнозів,
під вий тривоги , біль від втрат.
Тягар щоденної загрози
сплітає нерви у канат.
Ми в себе вдома,ми потрібні.
Для міста люди- оберіг.
Проспекти,парки-змалку рідні.
Херсон живе,свій дух зберіг.
Стоїть ,як ранений Колос,
із вічності,як символ Сонця.
Форпостом стати довелось,
всій Україні-охорон
цем.
Надалі стримує орду,
тримає з гідністю удар.
Ми терпим сльози,страх,біду
і наслідки вельможних чвар.
Ми тут живемо, ще й жартуєм,
коли "насиплять"
ЗСУ
Плекаєм,любимо вартуєм
Херсона втомлену красу.
У миті  тиші-нумо в осінь!
В прекрасний різно
барвний храм,
де в хризантемах вітер босий
розносить чарівний бальзам.
А біля  стиглої калини
бринить надірвана струна
про кращу долю України
і мрія ця на всіх- одна.
Лікує сонце сіру втому,
а з нею -біль,що серце крає.
Нас тут,в пораненому домі,
дива осінні надихають.
Я чула в тиші таємницю,
що місто виживе.І буде
Дніпро від радості іскритись.
І буде мир! І будуть люди!