Коломийка

[ Intro, atmosphere female vocal]

Виглядає ніч з-під хмари, мов вовчиця із боліт,
Тільки пісня в моїм серці — то для вітру, не для слів.
Ритуальне те кружляння — то не танець, а обряд,
Бо крізь рух тече історія, що в легендах ще шумлять.
[ Drop shaman vocal with techno beat ]

[Verse 1 ]
Відьма в темнім поясочку в’язала собі сукно,
А в сукні тій спить молитва — не до світла, а вікно.
Не питайте, чий я роду — я від моху і до тіні,
Я несу в собі той попіл, що лежить на дні камінні.

[ Bridge with folk instruments and techno beat ]

[ Verse 2 ]
Ой по мріях ходить відьма, босоніж, крізь дим і мох,
В неї очі, як провалля — там ні часу, ні епох.
Замість вишиванки — попіл, замість намиста — сіль,
Кожне слово — то закляття, кожен крок — чужа могиль.

[ Chorus with folk choir ]
Плаче трембіта вдалині — не кличе, а рве,
Хто не з гір — той не почує, що в крові живе.
Бий у бубен, бий у серце — хай розколе скелі,
Там, де відьма спить у глині, там горять оселі.

[ Verse 3 ]
Ой, на горі ворон кряче — душу в кого візьме?
Не питай, бо в тій печалі — тінь тебе зажене.
У потоці — біла хустка, кров на ній, не квіти,
Хто ту воду раз нап’ється — той не зможе жити.
Там, де хрест кривий стоїть — не питай дороги,
Бо туди ідуть самі — хто не знає Бога.
Чорна кішка через двір — то не знак, а суть,
Якщо чув ти її мову — вже назад не будь.

[ Chorus with folk choir ]
Плаче трембіта вдалині — не кличе, а рве,
Хто не з гір — той не почує, що в крові живе.
Бий у бубен, бий у серце — хай розколе скелі,
Там, де відьма спить у глині, там горять оселі.

[ Outro ]
Шепоче мох, тремтить вода,
Сонце впало — йде біда.
Кличе пращур, кличе дух,
Відьма знає кожен рух.
Попіл стане нам постіллю,
Сіль застеле наше тіло.
Серце б’ється, наче бубон —
Це останній наш загубок.