Чарівниця

Брате Сокіл-Місяченьку!
Вмийся росами гарненько,
Й освяти мою дорогу
Від батьківського порогу.
Я піду у житнє поле
Закликати щастя-долю.
Подивлюсь у темну воду,
Попрошу у річки вроду…
Батьку-Місяцю, панночку,
Заплету зірки в віночок,
Засіяю у намисті –
Просянисто-росянистім.
Розведу долоні-крила,
Затанцюю, мов Сивилла.
Зазирну тобі в обличчя,
І розтаю цею ніччю…
Діду-Місяць, срібноликий!
Ти братів-вітрів закликай.
Розповім про свою мрію:
Щоб мене взяли на крила.
Як не схочу більш літати –
Повернуся зорепадом.
А не візьмуть із собою –
Обернуся на тополю…