А знаєш

А знаєш,
часом прийду додому,
і скину мешти,
і з ними – втому,
почеплю плащик
і парасолю,
закину шапку на антресолю,
погладжу кицьку,
зготую каву,
розгорну книжку –
стару, цікаву,
де кожна буква
і кожне слово
звучить, як вперше,
для мене знову,
і то так добре –
і дощ, і хата,
халат мій теплий
і волохатий,
і я так хочу
забути трішки,
що треба бути
міцним горішком,
що треба мати
залізні нерви,
маневрувати
поміж маневри,
тактовним бути,
а ще тактичним,
а часом навіть
і стратегічним…
а вдома легко,
а вдома просто,
плете шкарпетку
старенька осінь,
плете поволі,
плете для мене,
і поміж жовтим
ще є зелене…