Пам"ять про тебе буде жити поміж нас

Ти вже ніколи не повернешся додому,
Не пригорнеш дружину до грудей.
І не відчуєш, як колись, приємну втому
Від галасливих пустощів дітей.

Ти вже ніколи не зустрінеш своїх друзів,
Не вип'єш чарку з ними за батьків.
І зранку звично по росі не пройдеш в лузі,
І не збереш букета з воӆошків.

Ти вже ніколи не почуєш голос мами:
І не спитаєш в неї про життя,
Та й не надішлеш їй на свято телеграму,
Бо не працює пошта з небуття!?.

Ти вже ніколи не зіграєш на гітарі,
Не заспіваєш пісню про любов,
Про те, як гарно й добре вам жилось у парі
З коханою і милою удвох.

На жаль, ніколи ти не вернешся додому,
Не пригорнеш дружину до грудей.
І не відчуєш, як раніш, приємну втому
Від галасливих пустощів дітей...

Та світла пам'ять, й я в це дуже сильно вірю,
Назавжди збережеться серед нас:
Бо ти поліг в боях за рідну Україну,
Бо ти життя віддав заради нас!