Letra
Метафізика — хуйня, це слова без ваги,
Вони будують замки там, де нема підлоги,
Усі філософи — бомжі між своїх же ідей,
Вони шукали відповідей, але втрачали себе
Вони писали про біль, не тримаючи ніж,
Говорили про вічність, не проживши і мить
Вони шукали сенс там, де тільки туман,
Я ж беру його тут, прямо з власних ран
Головний сенс буття — не слова і не страх,
Це стояти прямо, в тримати себе у руках
Навіть коли темно, навіть коли ти сам,
Не чекати на знак — самому стати знаком
Гарно й неприступно жить — це мій закон,
Не чекати дозволу, не робити поклон
Світ не дасть нічого, якщо сам не взяв,
Я не шукаю сенс — я ним вже став.
Гарно й неприступно жить — це мій стиль,
Не продавати душу за чужий пил
Вони шукали істину, але втратили шлях,
Я створив свій власний і тримаю в руках,
Вони моляться словам, я молюсь тиші,
Бо істина приходить, коли чомусь ти вижив,
Коли більше не треба доказів і сцен,
Коли ти не шукаєш бо ти вже сам став центром.
Метафізика мертва, бо життя — це рух,
Це не формула, брат, це твій власний дух
Це дивитись вперед, навіть знаючи біль,
І нести свою правду, навіть якщо ти один
Я не вірю в системи, не вірю в богів,
Я вірю тільки в шлях, який сам собі проробив
Головний сенс буття — це контроль над собою,
Бути вільним всередині, навіть під війною.
Один раз живем — це не лозунг, це факт,
Це коли кожен ранок як останній контакт
Коли повітря важче, бо знаєш ціну,
Бо час не питає, він ріже струну
Я не буду чекати ідеальних умов,
Бо ідеальний момент — це відсутність оков
Я не буду мовчати, щоб комусь догодить,
Я народжений тут, щоб слід залишить
Мене не цікавить їх фальшивий спокій,
Я бачив як падають ті, хто був високий
Все, що маєш — це зараз, цей подих, цей звук,
Все інше — ілюзія, це твій єдиний друг.
Один раз живем — тому я не економлю вогонь,
Я несу свій всесвіт прямо в долонях долонь
Я не буду меншим, щоб їм було зручно,
Я буду собою — холодним і влучним
Немає репетицій, немає “потім”,
Є тільки цей крок і цей нерв під плоттю
Є тільки цей шанс і цей подих в грудях,
Все інше зникає, як шум у людях
Я не прошу вічність — мені досить миті,
Але миті такої, де проблеми зариті,
Бо один раз живем — і цього досить, щоб стати
Не тим, хто боявся.
А тим, кого будуть пам’ятати.