Фонарі та капішон

Наші дороги бистро ростірялись...
Чи це моя суть, или я просто в цьому не шарю?
Медліно по городу ногами перебираю,
Але так на життя риально похуй стало.

А я обернувся головою — а я один.
І во круг фанарі... тільки ці фанарі.
Дощ капає на голову, становиця не пособі.
Зніму капішон...
Хай душа почуствує, що я живий.

Алле ти все це переступив, ціль поставив — ти красава.
А я вообще не шарю... зачем це життя нам данно?
Щоб все время просто пролітало?
Просто так співаю, бо душа каже: «Давай!
Вот і співаю тута вам...
Поки ніч не закінчилась, поки дихати є чим.

Мимо пролітають тачки, там якісь тьорки, справи,
А я стою, і мені не треба цієї драми .
Хтось каже: «Час — це бабки», а я його вбиваю ,
Бо я так відчуваю, я так цей світ малюю.
Всі кудись біжать, бо так треба, бо так модно,
А мені під дощем... мені сьогодні годно.
Хай капає дощ , хай змиває весь цей бруд,
Я не шарю, що далі, але я зараз тут.
Іноді пропадаю, іноді ліпше без мене, ліпше бути на самоті .
А я обернувся головою — а я один.
І во круг фанарі.
Дощ капає на голову, становиця не пособі.
Зніму капішон...
Хай душа почуствує...
Що я живий.