фисташка

Вечір тихий, кухня в півтіні,
Чай охолов, думки — як дим.
На столі пакетик синій,
А в ньому — фісташка, мій побратим.

Сіль на пальцях, серце знає:
Буде довга ніч без сну.
Я одну відкрив — і далі
Потягнуло, мов у глибину.

Ех, фісташко, зелена доле,
Мала річ, а тримає міцно.
Казав собі: «Ну ще одну, може…» —
Аж поки пакет став порожнім.

Одна мовчить — не піддається,
Характер має, як закон.
Інша — хрусь! — і посміхається,
Наче каже: «Брате, ходімо вон».

Шурхіт пакета — мов спогад старий,
Кожен горішок — дрібний гріх.
Та з фісташкою навіть тиші
Є про що поговорити вдвох.

Ех, фісташко, солона правда,
Зелень — не гроші, а радість.
Хто тебе вигадав — той знав,
Що таке слабкість і завзятість.

Ну що ж…
Чай без цукру.
Життя без плану.
Фісташка — по-чесному.

Пакет порожній, ніч на дворі,
Лиш сіль і спогади в руці.
Як спитають, що гріє в долі —
Скажу: фісташка… і трохи душі.