В полоні розлуки

Гуляє вітер на дорогах розлуки
Ще майже вчора ти цілувала ці рукки
І мовби мовою зітхаючих крил
Питала мовчки , весняних де напитися сил
Ти як дитина , пісенна і ніжна
Перед очима душі маловтішна
Зоряне скло нічного купе
Серце моє не пуска до тебе
пр:
В полоні розлуки втішають рояля небесного звуки
То майже твій ангел натхненням вкриває безсонниці муки
Для того щоб знати ти завжди зімною де матись прийдеться
В полоні розлуки любов твоя птахом небесним здається
Чекати зустріч на брудному вокзалі
То майже бути у чорному храмі
Але ось ти іконою у пам'яті в далі
Рятуєш джерело у пастковій ямі
Без тебе всюди як без Бога на небі
Перо і клаптик паперу в потребі
Бо чую те що гітара вчуває
Знову потяг мене як гадюка ковтає
пр:
В полоні розлуки втішають рояля небесного звуки
То майже твій ангел натхненням вкриває безсонниці муки
Для того щоб знати ти завжди зі мною де матись прийдеться
В полоні розлуки любов твоя птахом небесним здається
Спокуса знов мене як свічу вириває
Щоб донестись до тебе із раю
З роками кажуть роки це розвіють
Але віра – інок мій , ніяковіти не смію
пр:
В полоні розлуки втішають рояля небесного звуки
То майже твій ангел натхненням вкриває безсонниці муки
Для того щоб знати ти завжди зі мною де матись прийдеться
В полоні розлуки любов твоя птахом небесним здається