Letra
За вікном тихо падає сніг,
ще не довго лишилось до ранку.
Я сьогодні спокутую гріх,
Запаливши свою цигарку.
Чорно-біла зима за вікном,
Та і ніч за вікном чорно-біла.
Полетів-би до Бога, зі своїм гріхом,
Але де-ж мені взяти крила.
То-ж сижу і палю, і дивлюсь за вікно.
Домагаюсь від ночі спокою.
Та котору люблю, спить напевно давно.
Спить сама, та нажаль, не зі мною...
Та котору люблю, спить напевно давно...
Я пригадую те, що початком цьому,
Певно перший той був поцілунок.
Він і досі зі мною, спасибі йому.
Хоч обпік він вуста, як отрута.
Розумію, що нам вже не бути разом,
Не ділити на двох наші ночі.
Споглядаючи сніг, за кухонним вікном,
Бачу очі, сумні твої очі.
То-ж сижу і палю, і дивлюсь за вікно.
Домагаюсь від ночі спокою.
Та котору люблю, спить напевно давно.
Спить сама, та нажаль, не зі мною...
Та котору люблю, спить напевно давно...
Я хотів-би заснути, в обіймах твоїх
І прокинувшись, аж на світанку,
Зрозуміти, що ти — найсолодший мій гріх.
Просто гріх, навіть-ба не коханка.
За вікном тихо падає сніг на поріг.
Вже не довго лишилось до ранку.
Вже нема цигарок, залишився лиш гріх.
І трясу з недопалками банку.