Луаз

Візьму я ключі, кину сумку в багаж,
Мій старенький ЛУАЗ, не машина – міраж.
Хоч шумить коробка, хоч гурчить мостовий,
Та немає в житті мені друга живіш.


По багнюці, по снігу, по лісу, по броду,
ЛУАЗ не підведе, хоч старий без понту.
Я на ньому життя розписав, як роман,
Без прикрас, без обгортки, але справжній пацан.


ЛУАЗик мій – брат по бездоріжжю,
Хай реве мотор, та серце чує ніжність.
Він не для панів, не для світських трас —
Це душа дороги, це мій старий ЛУАЗ.