старкон то місто

На берегах ріки, де Случ дзвенить,
Старий замок стоїть, мовчить і снить.
Тут, в Старокостянтинові час зупинивсь,
Легенди й таємниці, мов птахи, сплелись.
Старокостянтинів, земля героїв й мрій,
Твої замки стоять як символ стійких надій.
Фортеці, стіни — мов вартові віків,
Тримають в собі спогади минулих днів.
Замкові стіни шепочуть про бої,
Про князівські битви та вільні краї.
Відблиск вогню на кам’яній броні,
І духи предків все поруч, все живі.
Старокостянтинів, ти — наш оберіг,
Тут час завмирає на рідних стежках доріг.
Фортеці твої — мов серце землі,
Укриті легендами на віки.
Під місяцем сяє сивий бастіон,
Як вічний символ прадавніх ікон.
Збережем ми пам’ять, нехай живе,
Старокостянтинів — минуле й тепер.
Старокостянтинів, земля історій і мрій,
Твої замки й стіни — символ вічних надій.
Нехай же століття лягають до ніг,
Наше місто, фортеці, наш давній оберіг.