оля

Лютневий ранок, крига на вікні,
Та підсніжник тягнеться крізь сніг.
І разом з ним у сяйві навесні
З’явилась ти — і світ раптом ожив.
Ольга Назарук — як спалах світла,
Як перший промінь крізь мороз,
Твоя дорога — хвиля відкрита,
Де кожен крок — це виклик і прогноз.

І хай зима ще дихає холодом,
Ти розтопиш лід одним теплом,
Усмішка — вибух, серце — золото,
І ти ведеш усіх за собою!

Оля! Оля! Оленька! — запалюй цей світ!
Ти як весна серед білих заметіль!
Твій голос — драйв, твій ритм — це політ,
З тобою серце б’ється швидше щомить!
Оля! Оля! Оленька! — сяй і не згасай,
Ти наша зірка — просто так і знай!

На сцені — вогонь, у серці — грім,
Твій спів — це струм по жилах іде,
Ти даруєш світло кожним днем новим,
І пісня твоя крізь часи живе.
У родині — ніжність і опора,
На роботі — темп і висота,
Ти королева свого простору,
І в цьому — твоя сила проста.

Коли ти поруч — світ яскравіший,
Навіть ніч стає кольорова,
Ти крок за кроком, все впевненіше,
Пишеш історію знову і знову!

Оля! Оля! Оленька! — запалюй цей світ!
Ти як весна серед білих заметіль!
Твій голос — драйв, твій ритм — це політ,
З тобою серце б’ється швидше щомить!
Оля! Оля! Оленька! — сяй і не згасай,
Ти наша зірка — просто так і знай!

І хай лунають акорди гучніше,
І хай овації ллються рікою,
Ти народилась, щоб сяяти більше,
Щоб бути завжди собою!

Оля! Оля! Оленька! — запалюй цей світ!
Запалюй цей світ!
Запалюй цей світ!