Бо ти не зламáвся! 4_14

Ніч розірвана на́впіл, червóним рядкóм у смартфóні,
Увáга - Летя́ть! - і зникне омрі́яний сон!
Ми знóву у кóлі тривóг, у залі́зному полóні,
Де кóжен мобі́льник — головни́й наш кордон!
Крилаті ракéти! — летять повідомлéння в чáтах.
Вонá як змія́, оминáє містá і пости́.
То йде на Полтáву, то кру́тить на зáхід, на хáти,
Шукáючи щі́лину, щоб в нáше життя́ увійти́.

Ми бáчимо курс — цей лáманий, пі́длий і ди́кий,
захóдить на кóло, кружляє, вертáє на схід...
А в коридóрах — мовчáння, зати́снуті кри́ки,
І ві́ра у тих, хто тримáє залі́зний наш щит!
Та слі́дом за нéю — шахéди повзу́ть над дахáми,
Цей звук, ти не сплу́таєш — низьки́й і злий!
Вона повертає - між горба́ми та лісáми,
Несу́чи лиш мóрок - отру́йний, гнилий.

Ракéта летить... Знов Ві́нниця? Чи на Черкáси?
Вонá грáє з нáми, міня́ючи ціль на ходу.
бійці нáші - просто боги́! майстри́ ви́щого клáсу!
Зловили її́ у приці́л, як свою́ перешкоду!
І рáптом — бабах! Нéбо розкві́тло вогня́ми!
Мі́нус однá, пепеоо — ви найкра́щі у світі!
Ми ди́хаєм знóву. І тільки між ціми боями,
В єди́ному чáті, в єди́ному всім кіберсвіті!

Світáє. Відбі́й. вмивáємо втóму водóю,
І кáва смаку́є, як перемóга над злом!
Ракéта маневрувáла - та прогрáла цей бій із тобóю,
Бо ти не зламáвся, під чóрним і ди́ким крилóм!
Бо ти не зламáвся!
Бо ти не зламáвся!!
Бо ти не зламáвся!!!
не зламáвся!!!