[Verse 1] Один стою серед дерев Що мов поснули І в тихім гаю знову чую я зозулю Немов коваль Кує мені вона роки Багато літ Та завжди хочеться ще трохи
[Chorus] Скільки б там зозуля років не кувала Все одно Зозуля Буде їх замало Ще один ранок Ще одна хвилина Ще один подих Господи Хай триває днина Скільки б там зозуля років не кувала Все одно Зозуля Буде їх замало
[Verse 2] Листок тремтить Як спогад в зморшкуватій долі На стежці вчора — слід дитинства мого болю І перший поцілунок в тіні старої сливи Ще чути сміх Хоча давно всі посивіли
[Chorus] Скільки б там зозуля років не кувала Все одно Зозуля Буде їх замало Ще один вечір Ще одна розмова Ще раз сказати правду Хоч і пізня змова Скільки б там зозуля років не кувала Все одно Зозуля Буде їх замало
[Bridge] А як замовкнеш ти над лісом Над рікою Чи впізнаю себе у тиші під рукою? (ой, зозуле) Чи вистачить мені відваги і спокуси Сказати: "Досить Досить" — й не просити в тебе пусти?
[Chorus] Скільки б там зозуля років не кувала Все одно Зозуля Буде їх замало Ще один подих Ще одна дорога Ще раз обняти тих Кого забрала змога Скільки б там зозуля років не кувала Все одно Зозуля Буде їх замало
Musikstyle
Intimate acoustic folk ballad with male vocals, fingerpicked guitar and soft string pad; verses stay hushed and close-mic’d, chorus swells with warm harmonies and subtle piano; gentle rise into a tender bridge, then a quiet, lingering outro on the final hook