Ухилянт

[Інтро]
Ти чуєш це? Це не сирена — це сором у твоїй голові,
Це не повістка — це правда, яку ти сам собі не дав сказати тоді.
Це не про злість — це про різницю між “жити” і “існувати”,
Між тими, хто встав — і тими, хто вчився тільки тікати.

[Куплет 1]
Ти герой Telegram, герой кухонних розмов,
Твій фронт — це коментар, твій танк — це власний айфон.
Ти знаєш всі калібри, всі карти і всі бої,
Але твоя єдина зброя — це “я не такий, як вони”.
Ти шукав довідки швидше, ніж ми шукали укриття,
Ти лікував “плоскостопість”, коли ми втрачали життя.
Твій ворог — це страх, і ти здався без бою й без ран,
Ти не втік від війни — ти втік від самого себе, братан.
Ти казав “це не моя”, казав “я ще поживу”,
Поки інший тримав небо, щоб ти мав свою Москву…
Ой, вибач, свою хату, свій вай фай і свій екран,
Ти не зрадник країни — ти просто зрадив себе сам.

[Приспів]
Ти живий, але мертвий всередині,
Ти мовчиш, але чуєш це в темряві.
Кожен день — це суд без суддів і слів,
Бо ти знаєш, ким був… і ким не став, коли міг.
Ти герой… тільки в своїй голові,
Ти стоїш… тільки в чужій тіні.
Це не гнів — це правда проста:
Честь не ховається там, де ховаєшся ти сам.

[Куплет 2]
Ти ховався за “може”, за “потім”, за “не зараз”,
Поки хтось молодший за тебе вже став металом і жаром.
Ти шукав “причини”, ми шукали своїх під завалом,
Ти вибрав бути пилом, коли міг стати ударом.
Ти не слабкий тілом — ти слабкий рішенням,
Твій найбільший ворог — це власне відображення.
Коли дивишся в очі собі, там нема ворога,
Там є тільки питання, на яке нема відповіді готової.
Ти живеш, але не знаєш, за що саме,
Твоє серце б’ється, але не має ваги і не має полум’я.
Ти обрав тишу, коли світ горів у вогні,
І тепер ця тиша кричить голосніше, ніж всі вони.

[Брідж]
Твоя алергія — на повістку, не на пил,
Твій подвиг — це максимум “відкосив і вижив”.
Ти генерал ковдри, маршал своєї нори,
Твоя головна операція — “сховатись до весни”.
Медаль “За храбрість” — в твоїх фантазіях є,
А в реальності тільки сором і “я не хотів, це не моє”.
Ти виграв бій… проти власної честі і снів,
І це єдина перемога, яку ти заслужив.

[Куплет 3]
Ми не кращі за тебе — ми просто не втекли,
Ми не без страху — ми просто страх не зробили богом собі.
Ми теж хотіли жити, хотіли світ без війни,
Але світ не питає, хто хоче, він питає — хто ти.
І коли все закінчиться, і стихне метал,
Ми повернемось мовчки, бо кожен вже все сказав.
А ти залишишся тут, серед власних стін,
Де твій найбільший ворог — це ти і тільки ти один.

[Фінал]
Це не пісня для злості — це дзеркало в ніч,
Це не постріл в тіло — це постріл у твій імідж.
Бо війна проходить, але правда лишається там:
Ти або встав… або назавжди залишився сам.