мій друг

Я маю одного друга і знаю його вже дуже давно,
З ним весь час стаються цікаві ситуації як в кіно.
Завжди кудись біжить і метушиться як тарган,
Продасть навіть повітря, він ще той інфоциган.

Вічно не встигає, все всім обіцяє,
Крутиться як гівно в ополонці, все про всіх знає.
Немає теми на світі в якій не був би він експерт,
Говорить як скатертину стелить, дуже хибний інтелект.

З’явилась в нього чергова задрипанка, їх було не мало,
Якій треба медаль давати за вічно сумне … обличчя.
Губами думає наприсядки і головою мотиляє,
Аня Бадроська, лишився хтось хто тебе ще не знає.

Він п’є все, що горить, і до дна, без розбору,
Поступово перетворюючись на п’яну потвору.
Хтивість захоплює розум, виділяючи слину,
І з’являється бажання порівняти чиюсь кабіну.

Одного разу він сказав, що в політику піде.
І дуже легко, якщо захоче, там порядок наведе.
Буде ходити такий важний як голова сільради.
А потім зручно і на всіх покладе свої принади.

Його пропозиції ніколи не стояти в опозиції,
І відповідно до конституції видавати інструкції.
Одноосібно очолити імперію корупції,
Щоб не дійшло ні до якої кольорової революції.

Підколоти, опошляти, подешевше щось купляти,
Покрутити, підробляти, у халепи потрапляти.
Кваліфікований пліткар і шахрай-авантюрист,
Він дипломований бунтар, моральний терорист.

В одному полі з ним не варто свої потреби справляти,
Веселенький дурбелик, що любить брехати.
Справжній типу «король світу», хай йому грець,
З нього б вийшов шикарний і зручний запроданець.

А як складеться все погано і відповідальність прижимає,
Одразу каже - моя хата з краю, і він нічого не знає,
Спочатку бігає як на срачку і кричить - усе пропало,
Раніше ж в нього клепки в голові бракувало.

Він закривається за спинами трошки доросліших людей,
І звідти гавкає як шавка не ховаючи очей.
Потім говорить трохи тихіше вже без пафосних фраз,
Або нечувано мовчить з сумним обличчям напоказ.

Ходяча катастрофа, сертифікований шмаркач,
Там де з’являється він, починається срач.
Неймовірна атмосфера, сказитися можна,
З ним як на мінному полі, трішечки тривожно.

Чорне по білому написано – будь людиною завжди,
Не веди себе як бидло, все по полицях розклади.
Досить вже терпіти двозначність і фальш,
Якщо не виправдав довіри дружбі потрібен демонтаж.