Головний сержант Гробак

[Verse 1]
Казарма дихає в ніч
Сірі стіни, старий килимок
Кажуть, ховаєшся — значить, нічиїй
Та в двері входить Гробак, і повітря вмикає струмок

Півроку в строю, вже легенда в строю
Три прізвища тихо викреслили з книжок
Кажуть, "з'їв" їх служба, та ми всі тут знаєм
Хто дивився в ту посмішку з кута чорних вусів і зморшок

[Chorus]
Головний сержант Гробак, позивний "Морда"
(ей, не дихай)
Курсанти тремтять, коли рипне підлога
(він йде, він йде)
Півроку — три душі у його походах
(рахуй, рахуЙ)
Хто наступний сьогодні в його холодних роках?
(не ти, не ти…)

[Verse 2]
Він не кричить — він шепче в вухо
І стає соромно за кожен недосипаний шов
Він дивиться так, ніби бачить вчора
Як ти мамі брехав, що сюди прийшов герой, а не клоун і кіт у мішок

Розводиш руками — а вже віджимання
Кожна помилка, ніби вирок судів
Граблі, коліна, асфальт і бажання
Щоб "Морда" пройшов повз, не зупинивсь, не згубив

[Chorus]
Головний сержант Гробак, позивний "Морда"
(сто раз, ще сто)
Курсанти потенуть в поті, як у водах
(пливи, пливи)
Півроку — три легенди в казарменних оповідках
(шепчи, шепчи)
Хто наступний сьогодні в його холодних роках?
(може, я… може, ти…)

[Bridge]
Кажуть, він "їсть" не людей, а слабке
Твою лінь, твоє "не можу", твоє "потім"
І якщо залишився — то вже не втечеш
Ти виходиш звідси іншим або зовсім не вийдеш потім

[Chorus]
Головний сержант Гробак, позивний "Морда"
(дивись в очі)
Курсанти ростуть крізь його суворі годы
(пекло й дим)
Півроку, три імена в шепоті коридорів
(тихше, тихше)
Молись, щоб тебе "з'їв" страх, а не власні уколи
(стройсь! бігом, бігом!)