UA SOF

Тіні над полем повільно лягають на сталь,
Ніч нас веде, не питає, куди і нащо нам туди йти далі,
Тихо ковзаємо, холод у жилах, але в серці запал,
Сесео Зесеу — ми працюєм, поки світ засинає в печалі.

Чорний силует розчиняється в димі й росі,
Тепловізор малює контури в темній красі,
Кожен подих зливається з ритмом землі під ногами,
Ми йдемо без слів — говорить лише сталь між руками.
Радіо шепоче, позивні тонуть у вітрі глухім,
Карта в голові, а не в пальцях, і шлях уже зрим,
Крок за кроком — мов маятник точно веде нас уперед,
Професіонал не кричить, він просто робить свій хід.

Тіні над полем повільно лягають на сталь,
Ніч нас веде, не питає, куди і нащо нам туди йти далі,
Тихо ковзаємо, холод у жилах, але в серці запал,
ССО ЗСУ — ми працюєм, поки світ засинає в печалі.

Ніч розірвана спалахом холодних теплових ліній,
Ми рухаємось чисто — без пафосу й без трясовини,
Кожен з нас загартований порохом, потом і часом,
Стоїмо за країну, мов камінь, мов криця, мов бастіон масивний.
Світло місяця блисне на броні, наче лезо меча,
Поки місто дрімає — ми йдемо крізь темряву з плеча,
Не плакати й не легенди — ми просто жива стіна,
Сесео зесеу на роботі: тиша, ніч і війна.
Брідж (мелодійний, напівспів)
І хай вітер несе наші кроки по склу,
Ми тримаєм лінію — мов тінь у кутку,
Поки ранок не спалахне з-за пагорба знов,
Ми стоїмо за країну, за дім і за кров.

Тіні над полем повільно лягають на сталь,
Ніч нас веде, не питає, куди і нащо нам туди йти далі,
Тихо ковзаємо, холод у жилах, але в серці запал,
Сесео зесеу — ми працюєм, поки світ засинає в печалі.

Тіні над полем повільно лягають на сталь,
Ніч нас веде, не питає, куди і нащо нам туди йти далі,
Тихо ковзаємо, холод у жилах, але в серці запал,
Сесео зесеу — ми працюєм, поки світ засинає в печалі.