Йшла осінь тихо у зимову хащу. Затамувавши подих, крізь, туман. Не встигла, ще й натішитися щастям. Як потихеньку вже скидає, свій, жупан. Пора багряна зачаровує красою . Танцює, листя, свій прощальний вальс. Хоч ще тепло змагається з зимою. На відпочинок вже готовий чемодан . Так у житті воно буває рік із року. Усе минає в білім світі, як завжди . Сьогодні осінь розплітає, свої, коси, А завтра, знову заплетем , весну-красу !