Він вип'є кави з присмаком війни. Зігріє душу аромат у чашці . Повіє спогадом щасливої пори. Життям у спокої, яке було найкраще. Погляне в небо, в горизонти, синю даль. Попросить в Господа, живим лишитись. Бо за плечима доля важка й непроста. Волосся сиве розвиває в полі вітер. Він вип'є кави, в роті загірчить. Затягне люльку , витягне з кишені . І як би лячно не було в окопах жить. Життя - це диво, розкіш СЬОГОДЕННЯ!