Не плаче небо, а кричить. Від тої люті і неправди . А серце стогне і скрипить. Вирує лихо, скрізь, на варті. Кругом, лиш, горе і біда . Тіла розхристані жевріють. В душі безлюдна пустота. В очах давно погасла віра. Кругом, лиш, слід у небуття . Терниста стежка в невідомість. Розчарування в два кінця. Сліди війни й щоденна втома. Кругом, лиш, сльози і печаль. Часи ворожі й лицемірство. Чиясь простягнута рука, І ледве тліюче суспільство .