Світанок

Світанок

Приспів
Підіймаю я до неба важкі вологі очі
Серце вирване з грудей посеред ночі
Вітер холодом цілує моє бліде обличчя
Цей світанок останній раз нас кличе. 2р

Світять зорі кожному по одній, брате
Хто ж хотів у цьому участь, сука, брати
Дощ не змиє ні степи ні ті високі гори
Як і сльози не зітруть з пам'яті те горе

Веселки з диму літо все не бачив
Але постійно чув як поле рідне плаче
Попахане зброєю гостей непроханих
Стука в ребра так, наче перший раз закоханий

Не місяця ні сонця за хмарами не
видно
Тримаються на вірі, тримаються так гідно
Чуєш, дядь, по плач , бо на душі огидно
Але то необхідно

Приспів
Підіймаю я до неба важкі вологі очі
Серце вирване з грудей посеред ночі
Вітер холодом цілує моє бліде обличчя
Цей світанок останній раз нас кличе