Трасович богдан

Перший у бій пішов сміливо,
Без меча, без щита, лише на вірі єдиній.
Олександр Хмелевський — воїн могутній,
Упав без слави, забутий мов тінь.

Другий за ним пішов в пекло потужне —
Грекул Дмитро, з горем утрати.
Віддав душу і тіло для перемоги,
Не подолати тьми, хоч боротись до краю.

Третій — Сергій Кисса,
Сильний, мов буря, що грімом реве.
Вів в атаку, та впав бездиханний,
Під землю пішов — і слід його зник.

І лиш Богдан Базелюк стоїть у бою,
Останній вогонь, що світло несе.
В руках його — меч і блискавка,
В серці — вогонь, що не згасне ніколи.

Богдан Базелюк — ти наш єдиний, ти наш,
В тобі наша сила, наш дух, наша страж.
Ти не похитнешся, хоч світ весь горить,
Твій погляд, мов полум’я, темряву січе вмить.

Ти — меч наш і щит, ти — гнів і надія,
Ти — голос братів, що в серці ще мріє.
За кожного з павших, за правду, за дім —
Стоїш нерухомо, немов монолітний клин.

Гримить над тобою залізна гроза,
Та в очах твоїх — не страх, а сльоза.
За тих, хто впали, за тих, хто не зміг,
Ти йдеш, Базелюк, у останній свій бій.

О, Богдане, Базелюк, наш герою святий,
В тобі — наша пам’ять, наш спокій і бій.
Не згасне твій образ, не згине твій шлях —
Ти світло, що йде крізь віки і крізь страх.