р

[Вступ — повільно, з глибиною]
Привіт...
Привіт...
Це Лидія, Миколаївка,
Я з Семенівщини — село моє рідне.
Ти питаєш — де я зараз?
Відповідаю просто — живу у Семенівці.

[Куплет 1 — чіткий ритм, плавні переходи]
Ти запитуєш: «Якого року народження?»
Відповідаю — я 1965-го, старша на багато.
Ти мовиш: «Мені 27», і це молодість твоя,
Фото скинув — гарне, ти гарний, я бачу це.

Та я не можу інакше — скажу чесно,
Роки — це не просто цифри, це мій досвід і біль.
Ми різні, і це видно між нами,
Я не хочу брехати — краще бути друзями.

[Приспів — м’який, з емоціями]
Роки — це цифри, що говорять правду,
Не завжди вони можуть з’єднати двох.
Ти гарний, я це відчуваю,
Та краще залишимось друзями — так буде краще.

[Куплет 2 — трохи енергійніше, з акцентами]
Ти не віриш, питаєш: «В смислі?»
«Я не виглядаю на 27?» — каже ти.
Так, ти виглядаєш добре, без сумніву,
Та в моєму серці інакше відчуття.

Для дружби роки не мають значення,
Та є речі, що не можна не помічати.
Я ціную тебе, твою душу світлу,
Але не хочу любові, що принесе біль.

[Брідж — тихо, задумливо]
Дружба — це світло, що гріє навіть вночі,
Вона не знає віку, не боїться часу.
І хоч я старша, я це розумію,
Що між нами може бути тільки дружба.

[Куплет 3 — з новим настроєм, відкрито]
Ти скинув фото, я дивлюсь уважно,
Ти молодий, повний сил і надій.
Та я не хочу губити ні тебе, ні себе,
Бо любов — це складно, і в ній є біль.

Нехай буде так — ми друзі, не більше,
Це чесно і чисто, без обману.
Я поважаю тебе, ціную моменти,
Та не хочу вдаватись у стосунки складні.

[Приспів — голосно, емоційно]
Роки — це цифри, що говорять правду,
Не завжди вони можуть з’єднати двох.
Ти гарний, я це відчуваю,
Та краще залишимось друзями — так буде краще.

[Фінал — повільно, глибоко]
Так, я старша, це моя правда,
І я не приховую її від тебе.
Ти гарний, і я це бачу,
Та краще залишимось друзями — і це все, що треба.

[Вихід — шепіт]
Привіт...
Привіт...
Лидія з Миколаївки...
Семенівщина — мій дім...