Ти знаєш

Рідна! Ти цариця усіх квітів!
Ти в життя моє внесла добро і світло,
Й почуття оце забути я не можу...
Дбайливо моє серце ним зігріте!
Ти даруєш свою ніжність та тепло,
Я відчуваю це крізь товщу кілометрів.
Промерзше та холодне моє тіло,
Відтануло... Де я поставив заборони!
Ти Богом мені дана й долею,
З тобою сенс життя з'явився в мене!
Приємно мені чуть від тебе слово «Мій»,
І відчуття таке не наче заново родився!
Ти знаєш! Я так хочу тебе обійняти,
Та прочитать в очах всі почуття по між рядків.
І більш ніколи вже не відпускати,
Й життя почати з чистого листа...