Кожного разу коли прокидаюсь Пишу я тобі добрий ранок Принцесо моя ти як світанок Твій голос найкращий для мене сніданок Давніше не міг, без сигаретки і кави А зараз не можу без твоєї ранкової драми Що одягнути що не вдягнути Без цього я просто не можу проснутись
Кожного разу коли пропадаєш Жахливі думки мене переповняють Де ти і з ким ти як ти себе почуваєш Не знаю чому так напевно люблю так Сигарету в зубах запалю і піду Чекатиму тоді подзвоню і Послухаю твою сонну сльозу Тоді напишу як сильно тебе я люблю
Я памʼятаю той вечір Холодная осінь, світла немає А ми один одного обіймами зігріваєм я так хотів, міцніше тебе обійняти І більше ніколи не відпускати Але сталося так що я поїхав до Польщі І втратив тебе, майже на вічність Два роки для мене це майже як вічність Без твого тепла, твоєї улибки
Я зроблю усе щоб ти була поруч Не дам я нікому й ніколи тебе ображати Гандонам які, привикли серця розбивати Їх місце в аду а не біля принцеси За принцесу порву за принцесу убʼю Бля та за неї я запросто сяду в тюрму Я не знаю чому тебе я люблю Напевно за твою доброту Посмішку білосніжну та очей красоту
Заказував квіти Надіявся що ти колись до мене приїдеш В мріях я завжди тебе обіймаю Коли засинаю й коли прокидаюсь Думки про тебе перетворились у рифми Які я зараз читаю під мінус