Божевілля2

1.
Більш для них не світять ясні зорі,
Влітку не скінчається зима,
Зникло почуттів бурхливе море,
І нічого вже разом не трима.
Не плекають давньої надії,
Не шукають доленьку свою.
Він проміняв її на інші мрії,
а Вона сказала: «Не люблю…»

Приспів:
І ляже вечір на долині чорною долонею,
Він і Вона у ці хвилини тонуть у полоні мрій,
Він у столиці, а Вона в провінційнім містечку.
Але чому ж б’ються в такт два розгублені сердечка?..
Так, це просто божевілля!

2.
Знов гортають спільні фотоальбоми,
Хоч їх розділяє сто шляхів,
Б’ються серця в такт, не знають втоми.
Спогади – найгірші з ворогів…
Вона не прощала, та простила,
Він її любив – не зрозумів,
Бо головне – не втратить інші мрії,
А найважливіше загубив.

Приспів:
І ляже вечір на долині чорною долонею,
Він і Вона у ці хвилини тонуть у полоні мрій,
Він у столиці, а Вона в провінційнім містечку.
Але чому ж б’ються в такт два розгублені сердечка?..
Так, це просто божевілля!