Наша річка 2.4 ж

На́ша рі́чка обмілі́ла, ви́сохла любо́в,
Мої́ сльо́зи не напо́внять, на́шу рі́чку знов.
Десь ця рі́чка геть пропа́ла, чи́стая вода́,
Але́ рі́чка обіця́ла, знов прийти́ сюда́!

Де же ти? Синьоо́кий ти мій коха́ний!
Де же ти? Лиш для ме́не одно́ї бажа́ний!
Чи можли́во, що до і́ншої ти пішо́в?
Та про ме́не забу́в? і про на́шу любо́в?

Ті́льки я все пам’ята́ю, ри́си ніжнії твої́.
Лазуро́ве ясне́ не́бо, та всі кра́плі дощові́.
На́ші зу́стрічі на рі́чці, таємни́ці мрій…
Думки́ на́ші та зізна́ння, ду́шу цим зігрі́й!

Де же ти? Синьоо́кий ти мій коха́ний!
Де же ти? Лиш для ме́не одно́ї бажа́ний!
Чи можли́во, що до і́ншої ти пішо́в?
Та про ме́не забу́в? і про на́шу любо́в?

При́кро що до ме́не, не ве́рнешся знов…
Загоро́джу ру́сло це я, на́шу любо́в…
Як захо́чеш поверну́тись, цей весь бе́рег твій ,
Але́ ти не поверне́шся! Бо ти — вже не мій!













Де же ти? Синьоо́кий ти мій коха́ний!
Де же ти? Лиш для ме́не одно́ї бажа́ний!
Чи можли́во, що до і́ншої ти пішо́в?
Та про ме́не забу́в? і про на́шу любо́в?

На́ша рі́чка обмілі́ла, ви́сохла любо́в!
На́ша рі́чка обмілі́ла, ви́сохла любо́в!!
На́ша рі́чка обмілі́ла, ви́сохла любо́в!!!