в

Хай ця пісня лунає на все село
Про чоловіка у поважному віці
Промінь сонічний падає на його чоло
Манастирний Володимир на місці.

І машина в дворі, і старий мотоцикл,
Велосипед — як вірний друг.
З ними разом він долав дороги,
І не боявся жодних мук.

Володимир — чоловік із честю,
Серце глибоке, як тихий став.
Вірність і дружбу несе крізь роки,
Щоб кожен поруч це відчував.
Володимир — душа відкрита,
Завжди старається бути на висоті.
І слово людське для нього — важливе,
Бо живе по правді в житті.

Доброзичливий — і в слові, і в ділі,
Цінує друзів, як рідних своїх.
Не зрадить ніколи, не кине в хвилину,
Він з тих, на кого можна зійтись.
У домі — спокій, порядок і тиша,
Хоч невибагливий він у житті.
Та любить затишок, теплу оселю,
Де серце відпочине в теплі.

Володимир — чоловік із честю,
Серце глибоке, як тихий став.
Вірність і дружбу несе крізь роки,
Щоб кожен поруч це відчував.

Роки минають — та сила в душі,
Не гасне світло його доброти.
І поки є такі люди, як він —
Є на кого в світі рівнятись усім.

Володимир — ім’я, що звучить,
Як надія, як спокій і мир.
Хай доля йому ще довго світить,
І береже його світлий шлях