كلمات
Ліна в чорній кофті, в рожевих штанах,
Місто тисне на груди, але в серці — вогнях.
Ярик поруч бурчить: «вставай, вже час»,
Світ не чекатиме, якщо ти здав газ.
На столі — купа думок, в голові — шум і мрак,
Забагато «треба», замало «отак».
Та як тиснеш до підлоги — страхи летять,
Ми не шукаєм гальма, нам важливий результат.
Запустити стрім на Стріпчат — підняти кеш, це факт,
Зробити амулет на фарт, щоб не тягнуло назад.
Полагодить жигуль, зірвать із нього хлам,
І махнути на Мальдіви, та не зразу — не, братан.
Спершу дрифт у рожевих, світ — мов криве скло,
Наче гальм тут немає — нас уже понесло.
Підлокітник на місці, інше — просто пил,
Ми хуярим реп і катим прямо в новий стиль.
Нам кричать: «остинь», нам шепчуть: «не ризикуй»,
Та життя без шуму — це повільний нуль.
Руки в мастилі, думки — мов дим,
Кожен наш провал — це новий бензин.
Не ідеал, не глянець, не правильний шлях,
Ми збираєм себе на ходу, по шматках.
Якщо страшно — значить, все робим вірно,
Ми не про «як треба», ми про «намертво».
Запустити стрім на Стріпчат — підняти кеш, це факт,
Зробити амулет на фарт, щоб не тягнуло назад.
Полагодить жигуль, зірвать із нього хлам,
І махнути на Мальдіви, та не зразу — не, братан.